У вересні мої півонії вже не мають такого привабливого вигляду, як на початку літа. Листя поступово жовтіє, місцями вкривається плямами, а кущі починають хилитися до землі. Але саме зараз я приділяю їм особливу увагу, адже від осіннього догляду багато в чому залежить майбутнє цвітіння.
Поки листя залишається зеленим і здоровим, я його не зрізаю. Воно ще живить коріння та допомагає рослині накопичити сили. Видаляю лише засохлі, поламані або уражені плямами частини. Повністю обрізаю трав’янисті півонії пізніше — коли листя пожовтіє і почне відмирати.
Стебла залишаю заввишки приблизно 3–5 сантиметрів, а всі рослинні рештки прибираю з клумби. Хворе листя у компост не кладу, щоб не поширювати грибкові захворювання.
На початку вересня обов’язково оглядаю землю навколо кущів, виполюю бур’яни та обережно розпушую верхній шар. Глибоко сапою не працюю, бо коріння півоній розташоване близько до поверхні й його легко пошкодити.
Якщо осінь суха, добре поливаю рослини. Під один дорослий кущ виливаю приблизно 15–20 літрів води. Ллю її не просто під стебла, а по колу на відстані 20–30 сантиметрів від середини куща, де розташована значна частина молодого коріння. Після тривалих дощів додатковий полив не проводжу, оскільки застою води півонії не люблять.
У вересні я не використовую добрива з великою кількістю азоту. Вони можуть спровокувати ріст молодих пагонів, які не встигнуть зміцніти до холодів. Для одного дорослого куща беру 15–20 грамів суперфосфату та 10–15 грамів сульфату калію.
Змішую добрива, розсипаю по вологій землі на відстані приблизно 15–30 сантиметрів від стебел, обережно загортаю у верхній шар ґрунту та поливаю.
Замість цих двох добрив можна використати готову осінню суміш із підвищеним вмістом фосфору та калію. Зазвичай достатньо 2–3 столових ложок гранульованого добрива на дорослий кущ, але точну кількість я завжди перевіряю на упаковці, оскільки концентрація у різних виробників відрізняється.
Гранули не насипаю в саму середину куща — контакт із кореневою шийкою може спричинити опік.
Якщо земля на клумбі бідна, додатково розкладаю навколо куща 3–5 літрів добре перепрілого компосту. Свіжий гній не використовую, бо він може пошкодити коріння та спровокувати розвиток хвороб.
Вересень також добре підходить для поділу й пересаджування старих кущів. Я викопую півонію обережно, очищаю кореневище та ділю його так, щоб на кожній частині залишилося 3–5 здорових бруньок.
Під час посадки стежу за головним правилом: бруньки мають бути заглиблені приблизно на 3–5 сантиметрів. Якщо посадити кущ занадто глибоко, він може роками нарощувати листя, але майже не цвісти.
Молоді посадки перед холодами прикриваю невеликим шаром компосту. Дорослі кущі зазвичай добре зимують і без серйозного укриття. Головне — не засипати їх надто товстим шаром матеріалу, щоб коріння не випріло.
Колись я вважала, що після цвітіння про півонії можна забути до весни. Тепер знаю: кілька нескладних справ у вересні допомагають кущам добре перезимувати, а на початку літа віддячити великими, пишними й ароматними квітами.
